Публікаціїї
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття | Головне, твоя пам’ять повинна міцно тримати мить твого духавного піднесення – чистого і сильного, незламного і вічного. Коли прокидаєшся зранку серед руїн, твоя пам’ять як захисник Всесвіту відносить тебе туди, де вічність, сила і спокій малюють перед тобою поле битви, де ти не один, а з тими, з ким хотів би бути завжди. |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття |
В глибинах океану Твоїх очей Магічної ласки Твоїх рук Ніжного поцілунку як східний вітер, Котрий ледь-ледь торкається Мого спраглого тіла... Душа яка хоче пити ласк так багато, Щоби хвиля Всесвіту Забрала нас назавжди з собою У вічний політ над Землею У вічне плавання в просторі океану, Який зітканий з нашої спраги, І вода його – чиста, Як день народження світу, В якому тільки Ми. |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття |
Вогонь. Трава, дерева і вода, |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття | Немає нічого страшнішого в житті, коли починаєш розуміти свою нікчемність…. А в саду щасливий дощ дарує спраглим квітам свою цілющу силу.... |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття |
Біле обличчя під променями Сатурна Приховує сум за справжнім світлом, Ніби – так близько – просто простягнути руку, І так далеко, бо простір – Безмежний. Біле обличчя – порцеляна дня не розбивається Об скелі холоду проміння Сатурна, Бо воно його дзеркало, в якому загубилось сонце, Полетівши в глибину океану Безмежного. Біле обличчя з пороху дитячих мрій Не може змінити нічого навіть те, що може. А краплини дощу весняного пробуджують вічні дерева, Які відпускають зі своїх сховищ птахів у час Безмежний. |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття |
Десь там високо, куди нас кличе лінія на долоні, Немає суму і печалі, Холодних вітрів зимових, які ніколи не закінчуються, Поки не прийде літо, поки не прийдеш Ти. Десь там високо, куди нас кличе погляд в ранкових променях, Немає зради і болю, Розчарованих очей, яких немає сили підняти з прірви, Поки не прийде надія, поки не прийдеш Ти. Десь там високо, де починаються зорі і світла так багато, Що навіть видно, як б’ється серце любові, Сонце не засліплює, а відкриває двері, Веде мене до солодких вуст, веде мене до Тебе.... |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття | Не маєш, що сказати – твій арсенал пустий. Залишився тільки дивний присмак пороху від стоптаних доріг. Раптом усе починає мати значення, навіть маленька пташка, яка ніби-то випадково прилетіла до твого балкону, або незнайомець, котрий сумно глянув у твій бік.... |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття |
Білим птахом піднімусь у небо Торкнуся хмари крилом Твоїх вуст, Які чомусь так далеко Недосяжні. Пливе сум з очей Повільною рікою в безмежне море, Де ти сам, Бо загубив, Шукаєш там високо в небі, Де багато таких, як ти, Ніколи не знали смаку любові За дверима Іллюзій..... |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття |
Дорогою до щастя Знаходиш скарби - Діаманти думок і мрій, – Які, здавалось, недосяжні. Дорогою дo щастя Піднімаєш завісу В театрі часу, Який ніколи не зупиняється Дорогою до щастя Летиш у прірву таємниць Маленького хлопчика в беретці, Який дивиться в дзеркало зірки. Дорогою до щастя Зустрічаєш ранок – Морфій сили дня, – Який змінює напрям вітру. Дорогою до щастя Знаходиш скарби - Діаманти думок і мрій, – Які хотів мати завжди |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття | Запитай у себе, чи хочеш літати і піднятись увись, щоб у компанії Ангелів прогулятись по набережній Океану Вічного. Що загубив Ти тут, впавши зіркою і в компанії подібних прогулюєшся по Лабіринтах Часу? Чому сльози наповнюють очі, коли чуєш як плаче дощ, умиваючи пелюстки квітів-снів яскравих? Чи, отримавши перемогу, вивільниш у собі птаха, щоб прогулятись по набережній Океану Вічного? |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття |
Знамена розгорнуті, Сокіл ефірний, Сила тиші розмовляє ніжно, Час прийшов, час прийшов. Знамена розгорнуті, Астронавтів струни високі, Сила мрії шепоче лагідно, Час прийшов, час прийшов. Знамена розгорнуті, Спів птахів незнаних, Сила спогадів про себе, Час прийшов, час прийшов Знамена розгорнуті, Крила заховані, П’ята сила дихає стихією, Час прийшов, час прийшов Знамена розгорнуті, Повернення до втраченого, Сила суму за домом Посеред іллюзій реальності, Час прийшов, час прийшов........ |
| Автор | Ростислав Штинь |
| Стаття | Ми всі заручники.., заручники похвал.., похвал і видінь.., видінь, яких ніколи не мали.., ніколи не мали, бо вірили ..., вірили в те, чого не було..., не було казок про нас..., про нас, які будуть...,які будуть серед дерев..., дерев вічних з видіннями..., видіннями, де ми заручники.... , заручники похвал... |
